11 - 12 листопада 2008 року у місті Києві відбулася міжнародна конференція «Міжкультурний діалог в сучасній освіті», яку було організовано з ініціативи Всеукраїнського фонду «Добро», Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України. У конференції прийняли участь науковці, представники управлінь освіти і науки обласних (міських) державних адміністрацій, інститутів післядипломної педагогічної освіти, вчителі, методисти, представники громадських організацій, вчені з інших країн. Під час обговорювались таки питання: - полікультурна освіта і виховання в Україні, як шлях формування особистості у багатонаціональному середовищі; - освітні моделі для розвитку ідей міжкультурного діалогу у сфері освіти: - роль навчальної літератури в питаннях міжкультурного діалогу; - актуальні проблеми формування культурної та громадянської ідентичності у молоді України. Всі питання стосовно міжкультурної освіти закріплено на законодавчому рівні у Конституції України та Законі України “Про освіту”, - зазначила Євтушенко Р.І. головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України. Вона звернула увагу на те, що в Україні значна увага приділяється вихованню в учнів толерантного ставлення до представників всіх націй, які населяють Україну, враховуючи етнічну, релігійну, мовну різницю. Оскільки питання різниці громадянства для України насьогодні є неактуальними, то це питання зазвичай не педалюється. Але ее дивлячись на те, що значна увага державою, школою приділяється полі культурній освіті, але все ж таки існують деякі проблеми. Україна є державою українського титульного етносу. Проте в силу історичних обставин протягом тисячолітньої історії проживала у сусідстві з іншими народами, які маючи класичні форми державності були в Україні панівними націями. В нашій держави сьогодні проживають сотні націй і народностей, а найчисельнішими є росіяни, поляки, угорці, євреї кримські татари та ін. В сучасному політичному житті України залишаються деякі упередження з боку українців до інших націй і навпаки. Для зняття цих проблем варто ввести до навчального плану в середній школі курсу історії національних меншин. У сучасних підручниках історії нацменшин не приділено достатньої уваги. Курінна А. Ф. Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти зробила наголос на тому, що важливою проблемою соціального розвитку стає створення єдиного активного виховного простору, в якому повинні співпрацювати всі суб’єкти конкретного соціуму (школа, родина, позашкільні заклади, суспільство) для загального розвитку та формування відповідної освітньої системи, де виховний процес розглядають як соціально-особистісне явище, в якому і педагог і вихованець виступають суб’єктами педагогічно доцільної й морально-етичної взаємодії на рівні співробітництва і співтворчості, особливо у позаурочний час. З цього приводу роботу загальноосвітніх навчальних закладів та позашкільних слід спрямовувати на впровадження інтерактивних технологій, що дасть можливість вирішувати проблемні питання демократичним шляхом внаслідок спільного обговорення, прийняття колективних рішень, і все це через досвід, надбання колективу. Досвід багатьох вчителів показав, що інтерактивні методики мають ряд переваг над пасивними методиками у формуванні культурної та громадянської ідентичності у молоді України. Своїм досвідом з проведення шкільного курсу “Міжкультурна освіта” побудованого з урахуванням вікових особливостей учнів і адаптованого для українських школярів поділилася Глинянюк Наталія Василівна - старший викладач кафедри психології та педагогіки ІваноФранківськогой обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Курс спрямований на розвиток культурної компетентності учнів як здатності жити в багатокультурному просторі. По тій причині, що ціллю курсу є компетенції, зміст запропонованих занять вирізняється великою кількістю різноманітних вправ, пов’язаних із життєвими ситуаціями. Їх функція – не просто використання знань на практиці, а “виведення” знань з практики. Запропоновані методи та зміст допомагають вчителю в певний момент відійти від навчальної дисципліни, але відійти для того, щоб дана дисципліна стала засобом дії для учня. Адже цілі курсу пов’язані, насамперед, із розумінням та зміною поведінки тих, хто вчиться. Для досягнення такого ефекту використовуються різноманітні активні методи навчання, що передбачають вплив на когнітивні, афективні та мотиваційні процеси особистості. Але запропонований шкільний курс “Міжкультурна освіта” може бути успішно впроваджений в систему освіти України за умови попереднього навчання та сертифікації спеціалістів – педагогічних працівників, що передбачає розвиток у них відповідних особистісних якостей поряд із розумінням філософії курсу та методики його вивчення. Згідно з актуальними викликами часу було розроблено власну модель розвитку -Полілінгвістичну гімназію, де педагоги постійно освоюють й розвивають нові освітні технології, докладають вагомих зусиль до реформування національної освіти. Проблемна тема гімназії: «Через інноваційну діяльність і громадянське виховання – до полілінгвістичної гімназії міжнародного рівня». Мета діяльності полілінгвістичної гімназії полягає у створенні полілінгвістичного і полікультурного середовища, формуванні полілінгвістичної і полікультурної особистості, здатної жити у глобалізованій багатомовній спільноті, - розказав Ананьєва Н. В., к.п.н., заступник директора з навчально-виховної роботи Першої міської гімназії м. Черкас, Заслужений учитель України На сучасному етапі державотворення особливої актуальності набуває значення громадянської освіти учнів для свідомої їх участі у політичному житті незалежної України та побудові громадянського суспільства, - зазначили Мальований М.М. та Секіринський О.М. з Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. У зв’язку з цим автори статті «Громадянська освіта як сфера формування свідомого громадянина України» головну увагу зосереджують на аналізі процесів розвитку об’єднань громадян у контексті становлення громадянського суспільства та уявлень про нього у сучасній суспільствознавчій думці. Велике значення у виховній роботі має утвердження серед учнів національно- державницької ідеології. Український національно-державницький патріотизм є не ідеологією якоїсь партії чи певної верстви людей, а системою цінностей полі культурної України, яка включає національні, культурні, релігійні, фахові й інші інтереси різних груп населення, - про це говорив Тирук М.І у своєму виступі «Війсково-патриотичне виховання у навчально-виховних закладах» Накопичений в останні десятиліття досвід ліквідації міжнаціональних конфліктів, зняття національної напруженості й протистояння, стабілізація міжнаціональних відносин привели до розуміння того, що глобальне розв’язання цієї проблеми лежить не у військово-політичній чи якійсь іншій, а насамперед у культурно-освітній площині. Тому світова спільнота активізувала свої зусилля навколо розробки нової освітньої стратегії – полікультурної освіти. ЇЇ сутність полягає в підготовці молоді до життя й ефективної діяльності в умовах поліетнічного та полікультурного суспільства. Проблема полікультурної освіти актуальна й для України, оскільки вона є багатонаціональною державою, - зазначила Баяновська М.Р. у своєму виступі Міжкультурний діалог як категорія педагогічного новаторства Терно С., доцент Запорізького національного університету поділився думками про те, як поєднати формування національної ідентичності та культурної різноманітності в шкільному курсі історії? Насамперед це завдання - прищепити учням спільні національні цінності та сприяти формуванню національної ідентичності, при цьому забезпечуючи толерантне ставлення до наявної в Україні культурної різноманітності - він ставить перед викладачами історії та суспільствознавства. А Пазиніч Ю. кандидат політичних наук, доцент кафедри філософії Національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ) особливістю формування громадянського суспільства в Україні вважає те, що вона (Україна) розташована на пограничній території між Сходом і Заходом та, перебуваючи в орбіті їх інтересів, поєднує у собі різні традиції. Тому, треба зрозуміти спільне й своєрідне у європейській і власній культурі. Протягом років незалежності Україна поступово набула певних рис громадянського суспільства, однак говорити про завершеність цього процесу зарано. Сьогодні вкрай потрібні зрушення у характері стосунків між державою і громадянином, зміни в уявленні громадян про фундаментальні цінності, що забезпечить формування нового світогляду людини, нового бачення життя, економіки та політики тощо. Гончаренко Л. (м.Херсон) вважає, що полікультурна освіта розширює горизонти освітньої діяльності, сприяє формуванню в індивіда поліфонічного сприйняття світу, культивує толерантність як моральний ідеал та норму поведінки. Керуючись принципами такої освіти, педагоги виховують у школярів повагу та визнання мов і культур усіх етнічних груп. Запровадження такої освіти забезпечить всім, хто навчається, незалежно від статі, соціальної, етнічної, расової, культурної приналежності, рівні можливості на здобуття освіти у навчальних закладах. Суттєву роль в полікультурній освіті відіграє вивчення загальнолюдський цінностей та світової культури. Складовими загальнолюдської культури є цінності, в яких відображаються людські стосунки, вірування та життєвий досвід етнічних груп та культур, що визначають погляд на світ, впливають на рішення й вчинки в будь-якій сфері нашої діяльності. Для полікультурної освіти важливі як особистісні цінності, що входять за межі групових ознак, так і всі ті різноманітні цінності, які визначають групову приналежність й створюють унікальні культури й погляди на світ. Роганова М.В., проректор з гуманітарної освіти Донбаського інституту техніки та менеджменту Міжнародного науково-технічного університету ім. академіка Ю. Бугая (м. Київ), кандидат педагогічних наук, доцент зауважила що, освітня установа, якою є ВНЗ розвивається як центр культури, гуманітарної допомоги, захисти і підтримки кожної особистості. Для цього створені спеціальні культурно-виховного середовища, у яких відбувається вільний вибір особистістю способів творчої самореалізації і її культурний саморозвиток, і здійснення соціально-педагогічного захисту, допомоги і підтримки кожного студента в його адаптації до соціуму і життєвому самовизначенні. Роль такого середовища може виконати Центр духовно-інтелектуального розвитку особистості, створеного на базі ВНЗ. Позитивний досвід створення таких Центрів вже напрацьовано. Розроблені науковцями система гуманітарної підготовки менеджера, а також Програма курсу „Духовна культура особистості”, передбачають всебічний розвиток особистості на обширному арсеналі засобів скарбниці світової культури. Дана методика, яка була народжена вимогами гуманітаризації вищої освіти, має бути опробувана у підрозділах Міжнародного науково-технічного університету, і це без сумніву дасть свої позитивні результати не тільки у формуванні суттєвих рис спеціаліста, які складають базис для розкриття творчих здібностей, але й вкажуть можливість програм чи методик, що розроблені на їх основі, і численного методичного матеріалу, у формуванні духовності молоді. Сергеєва Л., (м. Киев) визначила основні пріоритети формування громадянського світогляду робітничої молоді: патріотизм, моральність, особиста відповідальність, усвідомлення особистої цінності й цінності інших людей, важливості формування професійної культури, професійної гідності і професійної честі. Це – основа громадянськості майбутнього фахівця. Головна мета громадянського виховання – виховання в людині моральних ідеалів суспільства, любові до Батьківщини, прагнення миру, потреби в праці задля її блага. Важливою якістю громадянина є здатність до самовизначення, завдяки чому вона може розумно існувати в умовах вибору, тобто в умовах свободи й відповідальності. Ось чому, на нашу думку, формування громадянського світогляду робітничої молоді, що поєднує у собі як вивчення теоретичних положень громадянського суспільства, демократії, прав і свобод людини, так і становлення громадянської позиції, ціннісних орієнтирів, ідеалів, переконань, принципів пізнання, розвиток почуття громадянської гідності, усвідомлення своїх прав і обов’язків, осмислення свого місця у суспільстві, виявлення істотної універсальності уявлень про громадянське суспільство, демократію та правову державу є провідною проблемою цілісного комплексу громадянського виховання Дух Л.І. (м. Харків) Однім з головних завдань багатонаціональної держави вважає забезпечення соціального миру та злагоди між людьми, подолання національної нетерпимості та ворожнечі. Це можливе за умови рівноправності представників титульних націй та національних меншин, справедливого розподілу матеріальних та інших ресурсів, включаючи політичні, проте, усвідомлення себе громадянином держави має стати об’єднуючим чинником В контексті демократичної трансформації України, державу і громадянське суспільство недостатньо розглядати лише в площині інституційного та ідеологічного плюралізму, основне їх призначення полягає в тому, щоб бути певною комунікативною спільнотою, яка уможливлює прийняття політичних рішень і забезпечує формування колективної волі, тобто, до вироблення політики мають залучатися широкі кола громадськості. Водночас налагодження гармонійних стосунків в нашому суспільстві є проблематичним за відсутності спільних цінностей та мети. Саме патріотизм може стати тим об’єднуючим чинником, який сприятиме консолідації українського суспільства. Тому поєднання національного патріотизму з демократією, на моє переконання, якраз і відкриває реальну перспективу для нашої держави. А.С. Москальова, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Університет менеджменту освіти АПН України зупинилась на деяких особливостях розвитку психологічної культури управлінських та методичних кадрів в умовах післядипломної педагогічної освіти. Вона дослідила специфічні особливості розвитку психологічної культури керівних та методичних кадрів курсів підвищення кваліфікації в умовах післядипломної педагогічної освіти, та довела своїми дослідженнями необхідність активізації роботи підвищення психологічної культури в системі післядипломної педагогічної освіти. Ми живемо в час культурної різноманітності. Це призвело до необхідності турбуватися правами людини, захистом її культурної самобутності. Все очевиднішим стає той факт, що розвиток людства буде прогресувати за умови збереження та інтеграції нашого різноманітного насліддя. Тому дослідження в рамках різних наук, пов’язані з полікультурністю та міжкультурністю мають велике майбутнє. Зокрема, в педагогіці та психології актуальність зумовлена необхідністю пошуку механізмів, шляхів, форм та методів розвитку в дитини усвідомлення приналежності до певної культури та здатності жити в гармонії відносин між різними культурами. Отже, нові педагогічні реалії і пов’язані з ними освітньо-виховні завдання спонукають учительство до творчих пошуків, педагогічного новаторства у царині міжетнічного й міжкультурного діалогу.
